fbpx

Вадим Пірда

Директор ТОВ «Наташа Агро» (підрозділ «Українського Аграрного Холдингу»)

Учасник агроекспедиції в США та Канаду (22 жовтня – 3 листопада 2019 року)

Вадим Пірда про агроекспедицію в США та Канаду

Якою була ця поїздка, якщо спробувати описати її коротко?

 

Поїздка була насиченою. Змінювались міста, місця, постійно бачили щось нове. Роман зробив програму різносторонньою. Наприклад, відвідували як ферми та компанії, такі як Bayer, так і визначні місця США.

Що Вам видалось найбільш корисним у агроекспедиції?

 

Ми побачили, як працюють в США, а також Канаді, що було особливо цікавим, тому що я ніколи в Канаді не був. Там складніші умови ведення сільського господарства, ніж у Штатах чи в Україні, не настільки сприятливі, як нам здається. Коли в нас засуха чи подібні труднощі, то там ще жорсткіше. Тим не менше, агровиробники успішно впроваджують нові технології за системою No-Till (там повністю переходять на No-Till, а ми тільки починаємо), зберігають родючість ґрунту, мають багато нових розробок, прямують до повної автоматизації. Ми відвідували компанію DOT, де виробляють сучасні сівалки, обприскувачі. В США побачили на фермі нічний збір цукрового буряка. Так, вони працюють навіть вночі, щоб встигнути, адже може вдарити мороз. Фермери також ділились досвідом господарювання. Ми для себе загалом зрозуміли, які в них плюси, а які мінуси.

 

В Канаді ми відвідали також завод Väderstad, де виробляють сівалки з гідроприжимом, компанію Raven, яка пропонує продукти та системи для точного землеробства. Там бачили обприскувач з цікавим підходом щодо внесення пестицидів. Серед іншого – зустрічали як нове для нас, так і не зовсім, адже чогось і в нас уже можна повчитись.

Ви побували у 4 штатах США та двох провінціях Канади, окрім компаній та ферм відвідували також дорадчі служби при університетах, лабораторії. Чим запамятались такі пункти програми?

 

Так, одним із пунктів був візит в лабораторію Ward. Ще років 10 тому мав нагоду познайомитись з Реєм Вардом, коли він приїжджав, щоб допомогти відкрити лабораторію в Україні. Тому принцип і особливості роботи мені були зрозумілі, але цікаво було порівняти з лабораторією в Штатах. Крім цього, в університеті Північної Дакоти висвітлювалась тема використання дронів, яка для менешвидше загальноознайомча. Мене більш цікавило, з чим сіють, чи вносять добрива, як відбирають аналіз, на чому робиться акцент. Ми зустрічались з агрономами-консультантами в Канаді та США, отримали від них корисну інформацію щодо їхньої методики для порівняння з нашою, зокрема щодо добрив. Здебільшого там всі працюють зі стартовими сухими або рідкими добривами.

Що Вам вдалося здобути нового з погляду знань та досвіду? Що вже втілюєте чи плануєте втілювати?

 

Дещо, звичайно, плануємо. А ось в дечому лише переконались, що рухаємось у правильному напрямі, оскільки вже впровадили це в себе. Поїздка виявилась корисною, тому що в Америці люди працюють різносторонньо, зрештою, як і в Україні. Кожен намагається розвиватись.

Загалом зрозуміло те, що й у вас на семінарі з Нілом Кінсі підтвердилось. Є різні методики, підходи, але ідея одна – потрібно спершу налаштувати баланс у ґрунті, щоб живити рослину мікроелементами та поживними речовинами, без чого культури не ростимуть.

Але й обробіток ґрунту також важливий?

 

Так, вкотре переконався, що мінімальний обробіток ґрунту No-Till або Strip-Till – це правильний напрям. Під час цієї поїздки саме по Канаді побачив, що завдяки такому обробітку вдається боротися з вітровою ерозією, підвищувати здатність ґрунту утримувати вологу, а також – вміст гумусу, адже чим його більше, тим краща родючість ґрунту. А ось те, що чимало виробників в Україні досі роблять – це велика помилка. Маю на увазі оранку.

Деяким агровиробникам легше й зрозуміліше працювати по-старому, аніж вивчати нові технології, аналізувати, витрачатись, потім тестувати, очікувати і знову аналізувати. Тобто, на Вашу думку, питання доцільності впровадження елементів точного землеробства вже не обговорюється, галочка стоїть, так би мовити, «за замовчуванням»?

 

Звичайно. Хоча точне землеробство – досить обширне поняття, яке охоплює багато різних позицій, і кожен фермер чи керівник сам визначає пріоритети, що на якому етапі впроваджувати та оновлювати. В Штатах, наприклад, дуже важливо мати гарну сівалку або обприскувач. Щодо України, наведу приклад. На семінарі в Києві я зустрічався я з керівником підприємства, який стверджує, що ґрунти в Україні найкращі, а ми – ледь не найпотужніші у світі агровиробники. Але ось факти: за обсягами виробництва кукурудзи ми займаємо 5-те місце, а за врожаєм – 16-те. США за обсягами кукурудзи – 1-ше місце, а за врожаєм – 4-те. В Штатах врожайність 10 тонн, у нас – 6,5. У нас місцями на господарствах 35-40% – це No-Till, близько 20% – Strip-Till, а решта – дисковий обробіток. Технології наразі вирішують багато. Нам є чого вчитись, і не настільки у нас великий потенціал.

«Побудуйте свою роботу так, щоб вам не довелося мріяти про відпустку». Чи не надто втомливою була така робоча поїздка? Чи, можливо, певний відпочинок теж увійшов до програми?

 

Відпочивати ми теж мали змогу. Ми «зустрілись» з чотирма президентами США, маю на увазі Гору Рашмор. Вважаю, це була правильна пропозиція від Романа. Я радий, що всі її підтримали. Адже по ходу такої насиченої поїздки потрібне «перезавантаження», поєднання роботи з відпочинком. Також ми відвідували ресторани з різною кухнею. Магазини, тобто шопінг теж не обійшли стороною. Мушу зазначити, що строгого дотримання програми та графіка у нас не було. Роман зупинявся, де нам було цікаво. Наприклад, в овочевому магазині просто походили, подивились, як і що вирощують. Загалом баланс між роботою та відпочинком був віднайдений.

«Баланс – це найкращий стан справ, коли все йде, як задумано, і так, як повинно». Дякуємо за розмову і бажаємо Вам балансу у всьому!

 

І я дякую Тревелайт, Роману за гарно організовану поїздку, за його підхід. Всі побажання враховувались, хоча кожен мав різні цілі. Всі залишились задоволені.