fbpx

Петро Федорович Андрущенко

Керівник СТОВ «Придніпровське»

«Ніколи не знаєш, які несподіванки можуть чекати на тебе в аграрному бізнесі»

Петре Федоровичу, Ви вже неодноразово подорожували з Тревелайт – Романом. Що вас тримає з нами?

 

Роман все добре знає, особливо мене. Він знає мої потреби та вимоги: щодо гарних номерів, транспорту, а особливо – вчасного, якісного, гарячого харчування. Зауваження та пропозиції я висловлюю всі та відразу. Якби все не враховувалось і не виконувалось, я б не їздив стільки разів з Тревелайт.

 

Загалом все гаразд. Головне, що Роман миттєво реагує на всі побажання та зауваження, старається, все дізнається. За 15 років подорожей я користувався послугами багатьох туроператорів, їздив також у аграрні поїздки. Я людина дуже вимоглива, не люблю дискомфорту, особливо за свої кошти, тому не мовчу в разі чого або припиняю співпрацю.

 

Добре також те, що групи формуються з тих людей, з якими сходяться думки в багатьох питаннях, з якими комфортно.

Якою була Ваша остання поїздка на Гаваї?  

 

Цікавою, хоча з погодою трохи не пощастило.

Я не можу не запитати про риболовлю, коли вдалося спіймати 50-кілограмового красеня марліна.

 

Якщо хочете щиро, то це не зовсім риболовля, це – шоу. Ми участі в ній як такої не брали (і це не тільки на Гаваях, всюди так), лише у витягуванні, що було фізично важко. Справжня риболовля – це коли твої снасті, самостійно обране місце, ти сам вирішуєш як ловити. Хоча я маю фотографії і можу похвалитись – впіймав марліна!

Хоч смачний?

 

Не смачний. В соленому виді – так. А коли нам в ресторані зготували, то рибу не доїли. Вона жорстка, як і вся морська риба.

Чи допомагають аграрні поїздки за кордон, такі які пропонує Роман, покращувати робочі процеси, вдосконалювати агровиробництво?

 

Ще не перевірено, адже посівна тільки стартувала. В Штатах багато почув, побачив, але суть бізнесу – що заробив завдяки цій  цієї поїздці. Я придбав дві сівалки, стартові добрива, інвестував у переобладнання – замовив американський пристрій для сівалок, пристрій для внесення стартових добрив на іншу сівалку, від іншої фірми. Також ми поставили навігацію – елемент точного землеробства. З того, що я побачив, теоретично впровадив у себе все. Але наразі це все теорія. Про результат зможемо говорити не раніше ніж у вересні, коли настане пора збирати врожай кукурудзи та соняшника.

Тоді зателефоную у вересні) А які глобальні виклики зараз стоять перед аграріями в Україні? Скажімо, ринок землі, погодні умови.

 

На жаль, через брак вологи доводиться призупиняти найсуттєвіші проєкти по молочному скотарству. Запас вологи в ґрунті лише 25 см, тоді як мінімум на метр він має бути мокрим, а кукурудзі треба до 4 метрів. В нас сухо, осінь суха, зима без снігу, весна – випали краплі дощу. Озимим це трохи допоможе. Але для кукурудзи і соняшника треба глибинні запаси вологи, а їх немає.

 

Це випробування. Побачимо, хто і як з ним упорається. Чуда не буде, щоб у квітні-травні випав зимовий запас вологи. Я не тішу себе такими речами, а готуюсь навіть до найгіршої ситуації, яка склалась у нашому регіоні (Кіровоградщина. – прим.ред.) у 2019 році. Хоча для західної України рік був чудовим, для інших регіонів – непоганим, а ось у центральній, східній, південній – недобір врожаю 20-30%, а передумови ще гірші. Без запасів вологи не діє ні міндобриво, ні точне землеробство. Поруч посіє фермер примітивно (стара сівалка, погане насіння, слабеньке живлення, ніяких технологій), але в нього піде дощ у фазі цвітіння і він виграє. Тобто півгодинний дощ посприяє йому виграти у того, хто вклав декілька десятків мільйонів гривень. В нашій зоні без вологи нічого не варте, хіба частково, проте серйозні вкладення не окупляться.

 

Я – не те що песиміст, але є сувора дійсність.

 

Хоча загалом в Україні немає причин жалітись. Для аграріїв і податки інші, і банківська система. В нас не найгірший варіант, жити можна.

У Вас дуже багато досвіду. Поділіться, будь ласка, професійними та життєвими порадами з тими, хто лише починає ставати на ноги, розвивати свій агробізнес?

 

Перше, що варто чітко розуміти – в що ти входиш. Проаналізувати все на самому початку. Якщо є бажання придбати землю в певному регіоні, треба спершу дізнатись історію цього бізнесу, цих полів, опадів, середню врожайність за останні роки, щоб досвідчений агроном розповів деталі. Чуда не треба чекати, що ти прийдеш такий успішний, причепиш американську сівалку, піднімеш дрона, він сфотографує і посипляться гроші.

 

Також варто бути стриманішими, не плекати захмарних ілюзій. Бо це непередбачуваний бізнес: один раз – добре, а чотири – так собі. Але тільки досвід і послідовність у діях можуть принести успіх.

 

До мене часто звертаються заможні люди, цікавляться, куди вкласти вільні кошти, подумують землю купити, бо бачать, що я їжджу на елітні курорти. Так, я їжджу, але в цьому бізнесі я працюю з 1986-го року, з 1997-го – керівником. Тільки останні 10 років я можу собі щось більш-менш дозволити. Перед цим були роки далеко не найкращі. Я їздив на звичайному авто і відпочивав лише в Закарпатті. Таким людям у відповідь завжди пропоную порахувати, скільки потрібно всього придбати крім землі? Скільки коштує трактор, сівалка, культиватор, обприскувач, база? Тоді відразу виникне питання: а що ж тоді лишиться? От і думайте.

 

Агробізнес – це не «купи-продай», а довгий і тривалий процес. Миттєвих прибутків не буває. Особливо в молочарстві. А рослинництво – це цикли.

 

Часто молоді фермери на перших порах восени заробляють декілька мільйонів гривень і відразу купують нерухомість, авто. А я кажу, що прибутки треба рахувати після того, як посіяли новий урожай. Бо треба уявляти, які затрати навесні можуть виникнути. Буває, що настають страхові випадки, посіви вимерзають, засуха, стрибок цін, все, що завгодно. Прийде весна і доведеться кредит брати. Іноді виявляється, навесні треба купити ще на більшу суму, ніж вторгував.

 

Моя порада – не тратити врожай, поки не пройде посівна і догляд, до травня місяця, щоб вистачило на засоби захисту, паливо-мастильні матеріали, посівний матеріал, мінеральні добрива, на те, що 100% необхідно. От весною, якщо щось лишилось, тоді вже думати, куди витрачати. Це типові помилки починаючих фермерів, я вже пережив декілька поколінь таких. Ніколи не знаєш, які несподіванки можуть чекати на тебе в аграрному секторі.

Ключова порада.

 

Я завжди прораховую найгірший варіант, тоді жити можна. Не варто планувати найвищу врожайність і максимальні ціни, а краще – мінімальні прибутки, щоб в разі чого не було шоку. А якщо все вдасться, то буде приємна несподіванка. І завжди знайдеться, на що витратити гроші.

Дякую Вам за розмову. І від усієї команди Тревелайт бажаю побільше приємних несподіванок  у справах і максимальних прибутків!