Олександр Матвієць

Голова Асоціації «УКРСАДПРОМ», кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, член Українського Аспен Клубу, 40 років науково-виробничого стажу в наукових установах та агрогосподарствах України.

Учасник вебінарів із серії “Живлення культур за технологією Кінсі/Альбрехта”

Олександр Григорович Матвієць про вебінари 

Олександре Григоровичу, поділіться, будь ласка, загальними враженнями від веб-семінарів із серії «Живлення культур за технологією Кінсі/Альбрехта»?

 

Ці вебінари – надзвичайно добра і перспективна справа. Учасники семінарів мали змогу ознайомитися із сучасними технологіями вирощування багаторічних культур на основі використання  живлення культур за технологією Кінсі/Альбрехта, побачити, як живуть і працюють садівники в інших країнах. Зрештою, як і ми: з тими самими культурами, на такій же землі, але результат отримують інший, кращий. У них варто повчитися.

 

Учасники семінарів мали змогу поспілкуватися з експертами і охопити цілий комплекс питань.  Протягом онлайн зустрічей ми всесторонньо обговорювали теми, які хвилюють як наших виробників, так і садівників інших країн. Всюди ризики однакові: економічні, політичні, соціальні, кліматичні, технологічні. Але як їм вдається впоратися з усіма, ось що цікаво? Адже їм теж непросто тримати конкурентоздатний рівень продуктивності. І мова йде не лише про капіталовкладення, а, в першу чергу, про те, як ефективно використовувати ґрунтовий потенціал, ті можливості, які закладені вже під час формування того чи іншого типу ґрунту. Принципи ґрунтоутворення класичні, проте потрібно зрозуміти, саме завдяки яким елементам технології можна підняти продуктивність рослин. Адже всі ми рахуємо свої кошти і кожен технологічний елемент розглядаємо з позиції економічної доцільності та екологічності. 

 

Додам ще, що вебінари хоч і тривали довго, по 5-6 годин, проте виявились дуже інформативними, проводилися в режимі діалогів, а не монологів. Завжди можна було поставити питання і відразу отримати відповідь. 

 

Окрема подяка організаторам, що змогли зібрали думаючих фахівців, з якими приємно спілкуватися. Учасники розуміли одне одного, шукали рішення своїх проблем, які загалом у всіх однакові, тільки підхід до їхнього вирішення може бути різним. Ми побачили рівень технологій, агрохімічної і біологічної оцінки потенціалу ґрунтів, можливості їхньої лабораторії:  як Ніл Кінсі з консультантами працюють, надають рекомендації, які добрива рекомендують, як вносять, в які зони та , загалом, як ефективно використовують всі наявні інструменти. Підхід у них правильний і цікавий.

 

Як вважаєте, чи варто нашим агровиробникам спробувати його протестувати?

 

Звичайно. Але не варто забувати про технологічність цього процесу. Потрібен інший набір техніки, а це додаткові капіталовкладення. Можливо, тому не всі господарства готові спробувати, не готові інвестувати. Це додаткові ризики. Якщо Агро холдинги швидше згодяться на такий експеримент, бо мають більший запас міцності, то фермерам складніше.

 

Насамперед, підхід імпонує технологічністю. Коли ми ставили питання про витрати на 1 га, чи на вирощування одиниці продукції, на паливно-мастильні матеріали, працю людей тощо, то вони нижчі, ніж у нас. І нам необхідно до цього йти. 

 

Також я ставив таке питання: що у вас на першому місці – агрохімічні показники, агрофізичні чи мікробіологія ґрунту? І я здогадувався, що відповідь буде саме такою, яку почув, що найбільша увага до мікробіології. У нас є колеги, які ведуть великий проєкт з вирощування грецького горіха за американською технологією. Мова йде про 1000 га, і у них також на першому плані завжди біологія ґрунту. Якщо агрохімічні показники можна змінити, то з біологією значно складніше, витрати більші. 

 

Про це говорить наука, чи не так?

 

Наша вітчизняна аграрна наука йде своїм шляхом, а провідні наші виробники – іншим. Недарма Олександр Твардовський казав: «Науку мы оспаривать не будем. Науке всякой – по заслугам честь. Но пусть она почтенным сельским людям не указует, с чем им кашу есть». 

 

До чого це? Ми побачили підхід, коли наука працює в симбіозі з виробництвом. Половину відведеного на веб-семінар часу було присвячено науковому обгрунтуванню технологій вирощування, теоретичним основам живлення рослин. Але опісля ще достатньо часу було виділено на те, щоб виробники могли поділитися своїми думками, питаннями і обговорити все. Саме так потрібно вчитися і працювати.

 

Мені як людині, яка практично більшість свого свідомого життя пропрацювала на науковій ниві, жаль зараз дивитися, що нашої аграрної науки немає як такої. Вона знищується повністю. Якщо лише 10-15% насіннєвого матеріалу вирощується в наших господарствах, а все решта завозиться, то що нас чекає далі? Хоча багато вітчизняних фундаментальних розробок особливо в галузі ґрунтознавства та агрохімії актуальні на сьогодні. 

 

Чому так сталося?  

 

Незважаючи на те, що вітчизняні наукові аграрні установи володіють значним земельним потенціалом та матеріальними ресурсами,  наукові розробки вчених недостатньо впроваджуються у виробництво. Наші виробники змушені завозити імпортний садивний матеріал, самостійно вишукувати і впроваджували сучасні технології виробництва продукції, запрошувати іноземних консультантів.  Саме так працюють провідні садівничі господарства України, які експортують свою продукцію в десятки країн світу. Чим швидше наукова спільнота зможе  звільнитися від сотні тисяч гектар землі, від занедбаних майнових комплексів і матиме можливість працювати в сучасних біотехнологічних комплексах, тоді і стануть можливими зміни на краще. Молодь у нас перспективна, потрібна лише підтримка конкретних наукових розробок, які потрібні для виробників. В галузі садівництва це є вирощування добазового садивного матеріалу, розробка як комплексних технологій для отримання стабільних врожаїв нормативної якості, так і страхових продуктів для запровадження страхування врожаїв та якості продукції.  

До речі, у вебінарах брали участь переважно молоді люди-фермери, які володіють англійською мовою, бачать своє майбутнє у агровиробництві. Дуже приємно, що ви змогли їх залучити, дати можливість поспілкуватися. Більшість із них зрозуміли, що вони на правильному шляху. 

 

Розумієте, ви (Тревелайт, – прим.ред.) зайняли нішу такої собі дорадчої служби, яка допомагає впровадити все це. Ви напряму працюєте з виробниками, бачите їхні проблеми і допомагаєте ці проблеми вирішувати. 

 

Наприклад, ми спілкувалися з фермером Рорі Кроулі, який вирощує 200 га горіха, з врожайністю 6,5 т/га, і 60 га мигдалю, з врожайністю 3,5 т/га. Для нас – це відмінний результат. Американці можуть, а ми – хіба, ні? На прикладі українського підприємства, яке вирощує горіхи, ми бачимо те саме. Під час розробки нами проєктної документації на створення цих насаджень теж було закладено майже 6 т/га. По-перше, використовується якісний садивний матеріал, який вирощується в Каліфорнійському університеті на сучасних підщепах. Чому в нас нема біотехнологічних комплексів, які можуть вирощувати безвірусний якісний садивний матеріал? Так, він дорогий, але ж він окупний. В результаті отримується стабільно висока врожайність продукції нормативної якості,  яку можна вигідно продати, і яка є експортоорієнтованою.

 

На прикладі фермера Рорі ми побачили, що вони є однодумцями зі своїм сертифікованим консультантом Біллом Брашем. Вони – на одній хвилі. Вся суть зводиться до того, що теоретична основа покладена на практичні знання. Тому й отримується такий потужний тандем навчальних, наукових та виробничих установ. 

 

Дякуємо Вам, Олександре Григоровичу, за співпрацю та цікаве спілкування. Бажаємо й Вам та Асоціації «Укрсадпром» потужних тандемів і успішних проєктів! 

 

Бесіду вела Ольга Мілінчук