Не одними вівцями! Усе найцікавіше про сільське господарство Нової Зеландії

Фермерство та сільське господарство вважається найбільшою індустрією у Новій Зеландії, завдяки якій вона відома на міжнародному ринку. Найбільший сектор займає вівчарство та вирощування великої рогатої худоби, а також садівництво. На сьогодні країна є найбільшим експортером ягнят у світі і це не дивно, коли на кожного новозеландця приходиться сім овець! І це ще не найвища цифра яка була встановлена у цій країні. У 1982 році кількість овець досягла 70 млн при тодішньому населенні у 3,1 млн людей, а це по 22 вівці на особу! Окрім того, Нова Зеландія володіє унікальним кліматом, сприятливим для вирощування високоякісних фруктів. Основну продукцію, яку Нова Зеландія відправляє на експорт складають ківі та яблука, що разом становлять майже три чверті обсягу експорту свіжої продукції країни. Розглянемо детальніше, чим цікавий кожен із секторів новозеландського сільського господарства.

Вівчарство

Вівчарське господарство відіграло величезну роль у розвитку економіки Нової Зеландії та протягом 130 років стало найважливішою сільськогосподарською галуззю у країні. Ці тварини вирощуються на новозеландських фермах задля отримання не тільки смачного м’яса, а й м’якої вовни. Найбільша кількість пасовищ розташувалася на Південному острові країни, адже його землі та клімат виявилися ідеальними для овець. Найпопулярнішими видами, що вирощуються у Новій Зеландії є:

  • Вівці Мерінос – іспансього походження, дають відмінну вовну;
  • Вівці Ромні – найбільш популярна новозеландська порода овець;
  • Вівці Корідейл (Corriedale) – новозеландська порода овець, що виникла шляхом схрещування порід Мерінос та Ромні, відзначається прекрасною якістю вовни;
  • Вівці Дрісдейл (Drysdale) – груба вовна, що використовується в основному для килимового виробництва;
  • Вівці Перендале (Perendale) та Купворт (Coopworth) – традиційні породи новозеландських овець, що відзначаються гарним м’ясом та вовною.

Близько 220 тис. тонн вовни вистригається із новозеландських овець щорічно. Фахівці з овечої стрижки зазвичай працюють у групах, переїжджаючи із ферми до ферми. Поява різноманітних технологій зробила процес стрижки безпечнішим для тварин та швидшим, однак це досі залишається важкою фізичною працею. У Новій Зеландії навіть влаштовують змагання серед найкращих та найшвидших «овечих перукарів». В основному процес стрижки припадає на період з листопада по січень. До речі, варто сказати, що у 2016-17 роках, Нова Зеландія стала третьою за величиною виробником вовни у світі із показником 9% світового виробництва.

Садівництво

Родючі ґрунти Нової Зеландії відмінно підходять для вирощування овочів та фруктів. Такі фрукти, як персики, нектарини, сливи, абрикоси та вишні можна знайти в регіонах Хокс-Бей та Отаго, а яблука та груші добре ростуть у тому ж Хокс-Бей та районі Тасман.

Ківі є найбільшим за обсягом експорту у галузі садівництва фруктом у Новій Зеландії. В основному ківі вирощуються в регіоні Бей-оф-Пленті. За цитрусовими вирушайте до районів Нордленд, Гісборн та Окленд, тоді як виноград вирощують для виготовлення вина по всій країні, особливо в таких регіонах як Мальборо, Хокс-Бей, Гісборн, Мартінборо та Отаго.

Успіх «новозеландського яблука»: клімат, боротьба зі шкідниками та упаковка

Новозеландський клімат є ідеальним для вирощування таких улюблених для нас яблук. Острівна держава вдосталь отримує сонячного світла і має більш помірний клімат, ніж континентальні країни, тому що оточена прохолодним Тихим океаном. Це означає, що тут літо тепле, а зима – м’яка, а яблука «обожнюють» такі умови.

Фото: pipfruitnzstories.co.nz

Новозеландські виробники яблук працюють з біологічними екосистемами садів для боротьби з шкідниками та хворобами. Щоб мінімізувати вплив хімічних аерозолів, фермери Нової Зеландії віддають перевагу або «м’яким хімікатам», або біологічним втручанням для боротьби з шкідниками. Наприклад, коли існує загроза спалаху яблучної плодожерки, у сад, де вирощуються яблука запускають хижих ос. Саме тому новозеландські яблука мають найнижчий рівень хімічних залишків на своїй шкірці.

Важливим фактором успіху новозеландських фермерів у вирощуванні та експорту свіжих яблук, було прийняття рішення інвестувати в новітні технології, аби покращити упаковку та пакувальний процес. Були впроваджені три ключові компоненти технології пакування продукції, які дозволили різко збільшити здатність доставляти найкращі яблука для своїх клієнтів:

Перший – це унікальний сортувальний апарат «Compac blemish sorter». Ця величезна машина сортує до 60 яблук на секунду, роблячи 40 фотографій кожного фрукту і розділяючи їх на основі кольору, розміру, форми та наявності будь-яких дефектів.

Роботи, що розміщують продукцію на палетах були другим інноваційним впровадженням. Ці машини із довжелезними «руками» здатні підіймати 18-кілограмові коробки з фруктами і складати їх у вісім шарів вгору із надзвичайною точністю.

Фото: pipfruitnzstories.co.nz

Після того, як продукція була акуратно розміщена на піддони, вони мають бути скріплені разом для подальшого транспортування. Третє інноваційне впровадження – це автоматичний обв’язувальний верстат, який обмотує кожен піддон вісім разів, а це удвічі більше, ніж було можливо за рахунок робочої сили. Цей конвеєрний  верстат виробляє ідеально квадратні піддони, які легко складаються в контейнер для транспортування до Азії, Північної Америки, Великобританії або Європи.

Секрети свіжості «новозеландських черешень»

Урожай цього фрукту у Новій Зеландії становить близько 5000 тон на рік, з яких 3000 – 4000 тон експортуються, в основному в Азію. А там, приміром, у Токіо, ціна за 1 кг черешні преміум класу може сягати 100 доларів!

Черешневі сади зазвичай невеликі за розміром і часто управляються власниками, що наймають на роботу працівників на неповний робочий день і в період високої активності. В основному, черешні вирощуються у центральній частині району Отаго, що знаходиться на Південному острові. Клімат тут помірний з холодними зимами, коротким спекотним літом і дуже низькою вологістю. Завдячуючи 16-годинному сонячному світлу та високій добовій температурі, новозеландські вишні можуть похвалитися яскраво червоним кольором та високою концентрацією цукру.

Як новозеландським фермерам вдається зберігати відмінну якість фрукту під час експорту? За словами самих фермерів, секрет полягає у дзеркально чистій воді, що бере свій початок із навколишніх гір. За її допомогою черешні охолоджуються відразу після збору, коли потрапляють у пакувальний цех. Гідро-охолодження допомагає зберігати фрукти максимально свіжими та смачними. Плоди готові до транспортування вже через кілька годин після збору врожаю. Коли черешні вже спакували, вони зберігаються при однаковій температурі із мінімальним втручанням, тому фрукти залишаться у відмінному стані протягом декількох тижнів.

У 2017 році індустрія садівництва у Новій Зеландії побила свій власний рекорд і оцінювалася у 8,8 млрд. доларів, що на 100 млн $ більше, ніж у 2016 році. А загальна вартість експорту скала 5,12 млрд доларів, що на 14 млн більше, ніж у минулому році. Продукція була експортована у 128 країн, включаючи Австралію, Континентальну Європу, США, Японію та Китай, що займають понад дві третини загального експорту.

«Здорова їжа для усіх назавжди»

Чим же зумовлений успіх такої віддаленої країни? За словами виконавчого директора Plant & Food Research Девіда Х’юза, успіх садівництва Нової Зеландії спирається на її заслужену репутацію, що забезпечує високоякісну та преміальну продукцію на закордонних ринках. Також, він додає, що садівнича промисловість повинна підтримувати якість та інновації, щоб пропонувати нову продукцію, яка відповідає потребам міжнародного ринку.

Головний слоган новозеландських фермерів – це «здорова їжа для усіх назавжди». Сьогодні більше, ніж коли-небудь, люди знаходяться у пошуках здорової їжі та способу життя. Це прагнення спонукає виробляти лише свіжу продукцію із найкращими смаковими та корисними властивостями.

Читайте також:

Крихітна країна, яка годує увесь світ!

Крихітна країна, яка годує увесь світ   До 2050 року, населення світу може збільшитися на 2 млрд людей, а отже потреба у їжі зросте також.   На сьогодні кожен споживає близько 3000 калорій щодня, левова частка яких складають зернові, такі як пшениця, кукурудза та рис. Проте, обсяг споживання збільшується по

Read More »