fbpx

Ігор Островський

Директор ТОВ «АГРОТОК ЛТД»

Учасник крафтового туру «Рослинництво Канзасу та сонце Флориди» (20 листопада – 2 грудня 2019 року)

Ігор Островський про крафтовий тур «Рослинництво Канзасу та сонце Флориди»

“З Романом Гринишиним я не перший раз їздив, тому не просто уявляв, а знав, як все пройде. Не буду вдаватись до тонкощів, але дізнався й отримав те, що хотів. 

 

З цієї поїздки у моїй пам’яті залишилась чітка картинка під назвою «чорна п’ятниця». Ми були в здоровенному молі в Маямі, добре запам’яталась вся ця біганина з чемоданами, черги, метушня… Ось таке перше враження. 

 

Друге – це зустрічі з людьми, які дійсно працюють на землі та кожен день вдосконалюють свої технології, намагаються якісно працювати, заробляти. Так коротко все, що вони роблять і не описати, але я бачу, що це – щоденна важка праця, як простих робітників, так і власників землі. Власне кажучи, з побаченого 7 років тому, кардинально нічого не змінилось. Люди як працювали, так і працюють, але вони вдосконалюються. Вони оптимізують свою технологію. Щодо деталей, то нам вдалось побачити більш новітнє обладнання, трактори, комбайни, жатки, елеватори. Але це все елементи того, про що йде мова. 

 

Ми заїжджали в дистриб’юторську компанію, що мене в першу чергу цікавило. Ми бачили, з якими викликами сьогодення вони працюють і як вони на них реагують. Скажу так: нічого революційно нового, все, що є в нас, є і там. Ще раз переконався: для того, щоб щось отримувати, треба працювати. Іншим учасникам були цікавими фермерські господарства, елеватори, молочні ферми. Вони, в свою чергу, теж надивились на те, як працюють в сільському господарстві на Середньому Заході, набули корисного досвіду. 

 

Насправді, й ми дуже швидко вперед крокнули. Те, що відбулося в нашому сільському господарстві за останні 20 років – це навіть не крок, це стрибок вперед. 

 

Чи можна в нас чогось повчитись? Впевнений, що є на сьогоднішній день і в нас високотехнологічні господарства, які йдуть в ногу з останніми розробками світових компаній. Але вони як виняток. Наразі ми в Штатах більше вчимося. Спробую деталізувати. Ось, наприклад, візьмімо програму аналізу ґрунту. Вона і в нас є, але нею користуються окремі ланки: холдинги та підприємства, керівники яких розуміються на цьому, вводять ці стандарти у своє виробництво, але здебільшого не в комплексі. Отримали показник, щось внесли і досить. Про системи точного землеробства ще говорити рано, адже їх впроваджують поки частково, лише певні елементи. Тому нам ще є чого повчитися, а без таких поїздок не буде гарного розуміння системи та зв’язків для налагодження співпраці. Під час поїздки ми побачили не одне ноу-хау, записували все, але чи впровадили? Мабуть, ще ні. Спершу загальне бачення має змінитись в голові, а далі його треба імплементувати, на що треба час. 

 

Щодо відпочинку, то програма розроблялась з самого початку так, щоб було 50 на 50. Хоча в нашому випадку, мабуть, вийшло 60 на 40, тобто відпочинку було навіть трохи більше, ніж роботи. Чому так? Тому що роботи вистачає і вдома. Все-таки в таких поїздках хочеться збільшити свій кругозір не тільки з точки зору робочих процесів, але й дозвілля, адже не кожен день ти виїжджаєш за кордон, зокрема в США. Поїздка по Маямі була дуже крутою. Якщо навіть і виникали моменти, якісь суперечки, то це – дрібні нюанси, які не вплинули на загальне враження.

 

Загалом картинка лишилась дуже позитивна, мені сподобалось і я думаю, що ще поїду з Романом саме в Сполучені Штати».